Летичівський
замок
(Домініканський монастир) в смт Летичів
– це кругла зубчаста вежа, що височить
над трасою Вінниця-Хмельницький, є
фрагментом Летичівського замку,
побудованого в XVI ст. кам'янецьким
старостою Яном Потоцьким на вимогу
польського короля. Після того, як у 1606
р. Потоцький з протестантизму звернувся
в католицизм, замок перейшов у розпорядження
ченців-домініканців. Вони почали
перебудову замку під монастир.
В польських джерелах повідомляється, що 1362 року литовці будують в Летичеві замок. Як виглядала та первісна твердиня, невідомо, але можна здогадатися: навряд чи місцевий форпост сильно відрізнявся від інших подільських замків тих часів — дерев'яні стіни, земляний вал і глибокий рів, що наповнювався водою з річки. Типовий проект Середньовіччя[1].
1466 — король Польщі Казимир IV Яґеллончик надає Летичеву магдебурзьке право.[2]
Літографія Наполеона Орди
1579 р. староста кам'янецький Ян Потоцький за наказом уряду починає перебудову дерев‘яно-земляного замку на кам'яний. Чи точна ця дата — зараз важко сказати (в коментарях до відомої серії гравюр білорусько-польського художника XIX століття Наполеона Орди названа інша дата побудови фортеці: 1598 рік). Можливо, замок почали будувати в 1579-му, а закінчили лише за 19 років. Адже посол короля Рудольфа ІІ Еріх Лясота, який добирався 1594 року до Києва, записав в своєму щоденнику, що в Летичеві на річці Вовк бачив замок Потоцького.
До наших днів збереглися замкові стіни по всьому периметру та одна башта, залишки якої можна спостерігати прямуючи трасою Вінниця — Хмельницький. Велике прямокутне подвір‘я оточували високі кам‘яні стіни з амбразурами, чотирма круглими по кутах та чотирикутною в‘їздною вежами. З боку міста замок захищав земляний вал з частоколом. Між стінами замку та валом проходив глибокий рів з водою. Саме такою фортеця зображена на першому своєму «портреті» — мапі французького військового інженера Ґійома де Боплана. Форпост оточений двома ставками з греблею та ще одною греблею на Бозі. Потужний оборонний вузол!
1606 р. кам'янецький єпископ РКЦ Павел Волуцький будує на території замку домініканський монастир на місці попередника — дерев'яного костелу, який згадувався з середини XVI столітя (закінчили 1638 р.). В костелі розміщують орган, що згадується в 1637 році. 1720 р. — збудовано дзвіницю костелу.
Місто 1601 року отримало статус повітового центру, а отже, було немалим. За Хмельниччини летичівські околиці відносилися до території, яку спочатку контролював козацький гетьман, після підписання перемир'я (лютий 1649 р.) — Польща. 1672 р. — край займають турки. Переходячи з рук в руки, поступово місто занепадає.
«Кур'єр Польський» за 1737 рік згадує про загони гайдамаків. 1750 р. повстанці захопили місто, яке на той час встало з колін руїни, виросло та збагатилось. За свідченнями Баал Шем Това, десь в той же рік в місті починають оселятися перші євреї. 1765 р. Летичів згадується як процвітаюче місто. 1780 рр. — жило близько 800 євреїв.
В внаслідок другого поділу Речі Посполитої 1793 року Летичів було приєднано до Російської імперії. Російський цар Микола I наказав закрити монастир як неправославний.
1466 — король Польщі Казимир IV Яґеллончик надає Летичеву магдебурзьке право.[2]
Літографія Наполеона Орди
1579 р. староста кам'янецький Ян Потоцький за наказом уряду починає перебудову дерев‘яно-земляного замку на кам'яний. Чи точна ця дата — зараз важко сказати (в коментарях до відомої серії гравюр білорусько-польського художника XIX століття Наполеона Орди названа інша дата побудови фортеці: 1598 рік). Можливо, замок почали будувати в 1579-му, а закінчили лише за 19 років. Адже посол короля Рудольфа ІІ Еріх Лясота, який добирався 1594 року до Києва, записав в своєму щоденнику, що в Летичеві на річці Вовк бачив замок Потоцького.
До наших днів збереглися замкові стіни по всьому периметру та одна башта, залишки якої можна спостерігати прямуючи трасою Вінниця — Хмельницький. Велике прямокутне подвір‘я оточували високі кам‘яні стіни з амбразурами, чотирма круглими по кутах та чотирикутною в‘їздною вежами. З боку міста замок захищав земляний вал з частоколом. Між стінами замку та валом проходив глибокий рів з водою. Саме такою фортеця зображена на першому своєму «портреті» — мапі французького військового інженера Ґійома де Боплана. Форпост оточений двома ставками з греблею та ще одною греблею на Бозі. Потужний оборонний вузол!
1606 р. кам'янецький єпископ РКЦ Павел Волуцький будує на території замку домініканський монастир на місці попередника — дерев'яного костелу, який згадувався з середини XVI столітя (закінчили 1638 р.). В костелі розміщують орган, що згадується в 1637 році. 1720 р. — збудовано дзвіницю костелу.Місто 1601 року отримало статус повітового центру, а отже, було немалим. За Хмельниччини летичівські околиці відносилися до території, яку спочатку контролював козацький гетьман, після підписання перемир'я (лютий 1649 р.) — Польща. 1672 р. — край займають турки. Переходячи з рук в руки, поступово місто занепадає.
«Кур'єр Польський» за 1737 рік згадує про загони гайдамаків. 1750 р. повстанці захопили місто, яке на той час встало з колін руїни, виросло та збагатилось. За свідченнями Баал Шем Това, десь в той же рік в місті починають оселятися перші євреї. 1765 р. Летичів згадується як процвітаюче місто. 1780 рр. — жило близько 800 євреїв.
В внаслідок другого поділу Речі Посполитої 1793 року Летичів було приєднано до Російської імперії. Російський цар Микола I наказав закрити монастир як неправославний. 
Немає коментарів:
Дописати коментар